суббота, 2 июля 2016 г.

Спроба втечі...

Анатолій Михайленко

З книги «Спроба втечі»
      
       СПРОБА ВТЕЧІ
Жовтіння осик в епіцентрі циклону,
Переспів і листя й дощу в унісон.
Тікаю з роботи, неначе з полону:
Який же козак полюбляє полон?!
Пробачте, редакторе, часу бракує,
І кінь застоявся, і друзі навкіл,
Я завтра зі двісті рядків накарбую
Та й вам покладу, як годиться, на стіл.
Я все надолужу, нарешті, покаюсь,
Або красномовно лише промовчу.
А зараз, пробачте, тікаю, тікаю
Від вас, бо від себе я вже не втечу!

    *  * *
Я жив, не знаючи ні зла, ні ворогів,
І ось, нарешті, з ним і з ними пострічався.
Побачив в дзеркалі, від сорому спітнів,
Бо це я сам… і мій народ, яким пишався.
Це мій народ, не там якийсь чужий, а мій!
І я такий, що ворога в собі плекаю.
І рано вранці з ним вихожу на двобій,
І він мене – не я його перемагаю.
Вже кілька років чи віків ми на війні,
Воюєм всюди з усіма і між собою.
Ворожий настрій скрізь, і це болить мені,
Та сам не взмозі залишити поле бою.
 На світлинах: вверху - Діва Мрія покровительниця міста Кам,янця-Подільского; внизу - одна з філософських картин видатного українського маляра Івана Марчука, виставка робіт якого нещодавно відбулася в Одесі
Фото А. Михайленка

Комментариев нет:

Отправить комментарий