НіЧНИЙ ПОЛіІТ

НІЧНИЙ ПОЛІТ

Анатолій Михайленко

З кгиги «Спроба втечі» ( 2003 р.)

Нічний політ

П,ятий поверх, п,яте небо

В ліхтарях, а чи в зірках,

В чемнім кріслі серед ночі,

Як в кабіні літака.

І лечу собі, бо треба

Щось робити загалом,

Слава Богу, на повітря

Можна спертися чолом.

І нічого, і нікого,

Тільки небо і зірки –

Піді мною, наді мною,

Ще й на відстані руки.

Гладжу зоряне прміння

Що ті струни – бандурист,

А літати, що співати,

Якщо є до цього хист.

Правда, ризик чи маленький

Крок зробити із вікна,

Та коли кортить літати,

А на дворі вже весна –

Можна й так, у чемнім кріслі,

До вікна блідим лицем,

Та й політ намалювати

На папері олівцем.

                    Березень 2000 р.

              * * *

Непричесаних кілька акацій,

Ніби зграйка зелених дівчат,

Під дощем ні про що не сумують,

Та про щось загадкове мовчать.

А про що, у дощу не спитаєш,

Не сритаєш акцій самих,

Але віриш у те, що дерева

Знають більше, ніж знаємо ми.

Бо і вищі вони, і стрункіші,

Отже, ближче до неба й зірок –

Їм зручніше новини космічні

Упіймати в радари гілок.

                     * * *

Вишня та небесне сяйво –

Перше, що вже зацвіло!

Щоб не бути третім зайвим,

Сяду похапцем в сідло.

Плюну смачно на долоні

Й на останок так скажу:

- Розпрягайте, хлопці, коней,

Я їх знову запряжу.

Все без сумніву залишу

І забуду все, що мав,

На галявині колишній

Розговлюся як Мамай.

Так мене і замалюйте –

Зліва шабля, справа спис,

А позаду кінь валютний

Блима фарами кудись.

Він хазяїна не знайде,

І мене вже не знайдуть –

Вітра в полі пошукайте,

Як дерева відцвітуть!