СОФІЗМИ

          Анатолій Михайленко

З книги «Спроба втечі»

      

                   

         Софізми

  1

Думки в голос –

Це слова сказані всує…

О, Господи! І про це вже

Колись було кимось сказано.

Повтори. Самі повтори…

Що б ще і за ким повторити?

2

Історія –

Що той кур^,єрський потяг:

Неможливо направити іншим шляхом,

Проте легко потрапити під колеса.

Але це, напевне, не кращий спосіб

Залишити свій слід на колії часу,

Якщо тільки немає палкого бажання

На зло усім – наслідити, незважаючи,

Де, коли і яким чином.

3

На тлі епохи,

Яку величають перехідною,

Не знаючи точно, куди крокує,

Та ще й нетвердою ходою,

Невпевненність переростає в звичку,

Або у в^,ялотекучу хворобу,

Бо,  зустрічаючи гарну жінку,

І пропускаючи її через себе,

Відкладаєш кохання на потім –

Але не тому, що не можеш,

А тому, що боїщся.

4

   «Мужчины и женщины –

разные животные»

                   Анастасия Вертинская

Брись, рись!

Відпусти, відійди,

Сховай свої зубки і кіхті!

Нарешті згорнулась в калачик.

Заснула? Не спить і впівока

За жертвою стежить, хижачка:

- Куди ж ти втечеш, травоїдний? –

Муркоче, замріявшись, Мурка.

Домашній, та все – таки -

Звір!

5

Найкраще,

Що з нами станеться –

Це поступове і незворотнє перетворення

В малекули, атоми, тіні, фантоми,

Що врешті решт для філософа і мудреця

Є гарним приводом для оптимізму

І якоюсь надією на вічне життя,

Але на те вже воля і справа Творця –

Яку і для кого знайти відповідну матрицю?

6

Хвороби бувають

Важкі і не дуже.

Скажім, графоманство – болячка довічна.

Її лікувати, що вправити душу, -

Напевне, можливо, та тільки клінічно.

А нам би доречно згадати натомість

Величного графа і Лева Толстого:

Коли його вже залишала свідомість,

Рука ще, тремтячи, виводила слово.

Тремтіла, бо щось дописати хотіла.

І вже не важливо – чи зліва направо,

Чи справа наліво.

                                  

Грудень 2002 р.