среда, 2 марта 2016 г.

СОФІЗМИ




          Анатолій Михайленко
З книги «Спроба втечі»
      
                   



         Софізми

  1
Думки в голос –
Це слова сказані всує…
О, Господи! І про це вже
Колись було кимось сказано.
Повтори. Самі повтори…
Що б ще і за ким повторити?

2
Історія –
Що той кур,єрський потяг:
Неможливо направити іншим шляхом,
Проте легко потрапити під колеса.
Але це, напевне, не кращий спосіб
Залишити свій слід на колії часу,
Якщо тільки немає палкого бажання
На зло усім – наслідити, незважаючи,
Де, коли і яким чином.

3
На тлі епохи,
Яку величають перехідною,
Не знаючи точно, куди крокує,
Та ще й нетвердою ходою,
Невпевненність переростає в звичку,
Або у в,ялотекучу хворобу,
Бо,  зустрічаючи гарну жінку,
І пропускаючи її через себе,
Відкладаєш кохання на потім –
Але не тому, що не можеш,
А тому, що боїщся.

4
   «Мужчины и женщины –
разные животные»
                   Анастасия Вертинская
Брись, рись!
Відпусти, відійди,
Сховай свої зубки і кіхті!
Нарешті згорнулась в калачик.
Заснула? Не спить і впівока
За жертвою стежить, хижачка:
- Куди ж ти втечеш, травоїдний? –
Муркоче, замріявшись, Мурка.
Домашній, та все – таки -
Звір!

5
Найкраще,
Що з нами станеться –
Це поступове і незворотнє перетворення
В малекули, атоми, тіні, фантоми,
Що врешті решт для філософа і мудреця
Є гарним приводом для оптимізму
І якоюсь надією на вічне життя,
Але на те вже воля і справа Творця –
Яку і для кого знайти відповідну матрицю?

6
Хвороби бувають
Важкі і не дуже.
Скажім, графоманство – болячка довічна.
Її лікувати, що вправити душу, -
Напевне, можливо, та тільки клінічно.
А нам би доречно згадати натомість
Величного графа і Лева Толстого:
Коли його вже залишала свідомість,
Рука ще, тремтячи, виводила слово.
Тремтіла, бо щось дописати хотіла.
І вже не важливо – чи зліва направо,
Чи справа наліво.
                                  
Грудень 2002 р.










Комментариев нет:

Отправить комментарий