НІЧНИЙ ПОЛІТ
Анатолій
Михайленко
З кгиги
«Спроба втечі» ( 2003 р.)
Нічний політ
П,ятий
поверх, п,яте небо
В ліхтарях,
а чи в зірках,
В чемнім
кріслі серед ночі,
Як в кабіні
літака.
І лечу собі,
бо треба
Щось робити
загалом,
Слава Богу,
на повітря
Можна спертися
чолом.
І нічого, і
нікого,
Тільки небо
і зірки –
Піді мною,
наді мною,
Ще й на відстані
руки.
Гладжу
зоряне прміння
Що ті струни
– бандурист,
А літати, що
співати,
Якщо є до
цього хист.
Правда,
ризик чи маленький
Крок зробити
із вікна,
Та коли кортить
літати,
А на дворі
вже весна –
Можна й так,
у чемнім кріслі,
До вікна
блідим лицем,
Та й політ
намалювати
На папері
олівцем.
Березень 2000 р.
* * *
Непричесаних
кілька акацій,
Ніби зграйка
зелених дівчат,
Під дощем ні
про що не сумують,
Та про щось
загадкове мовчать.
А про що, у
дощу не спитаєш,
Не сритаєш
акцій самих,
Але віриш у
те, що дерева
Знають
більше, ніж знаємо ми.
Бо і вищі
вони, і стрункіші,
Отже, ближче
до неба й зірок –
Їм зручніше
новини космічні
Упіймати в
радари гілок.
* * *
Вишня та небесне сяйво –
Перше, що вже зацвіло!
Щоб не бути третім зайвим,
Сяду похапцем в сідло.
Плюну смачно на долоні
Й на останок так скажу:
- Розпрягайте, хлопці, коней,
Я їх знову запряжу.
Все без сумніву залишу
І забуду все, що мав,
На галявині колишній
Розговлюся як Мамай.
Так мене і замалюйте –
Зліва шабля, справа спис,
А позаду кінь валютний
Блима фарами кудись.
Він хазяїна не знайде,
І мене вже не знайдуть –
Вітра в полі пошукайте,
Як дерева відцвітуть!
