Побаченя з
другом
Тарасу Федюку
Прийшов мій друг, та ще й поет,
Та й ще він в ореолі слави,
От скаже, знаю наперед:
- Ну, що, по філіжанці кави?
А як же? Так! І тільки так,
Тим більш, що кава на халяву,
Але, щоб виказати такт,
Роблю якусь письмову справу.
Та час іде, і ми йдемо
До вже знайомої кав,ярні.
А кава так собі, лайно,
Але жінки, як завши, гарні.
А як що так, о вже не гріх
Щось краще пити замість кави:
Что то кон,як, а чи горіл-
Ки грамів сто за добру справу:
- Ну, що за вірші і жінок?
- Ні, за жінок і вірші! -
Промовив друг; зробив ковток:
- Ти кон,яку, я - кави ліпше…
І в цьому щось незвичне є:
Не в тім, що друзів пригощає,
А в тім, що кон,яку не п,є,
Та ще й борги нам пробачає.
Анатолiй
Михайленко
Одеса, 2002-2003
рр.
На фото: Тарас Федюк та Юрко Островершенко
після презентації чергової поетчної збірки;
Тарас Федюк роздає автографи своїм прихильникам
