воскресенье, 4 декабря 2016 г.

ПЕРЕКУР

Юрій Островершенко




ПЕРЕКУР

посивіти можна і вдвох
переважно складається так
про батька
буває нічого не знають
буває про щрсь здогадуються
його завжди чекають
з роботи охоти війни чи з дороги
о Боги
про ньог не співають пісень
не складають віршів
майже
не пишуть з нього картин
про нього
тихо розповідають коханим чи друзям
хай добре чи хай там десь погане
 про батька запитують в мами
у рідних його чи сусідів
його хочуть
тримати за руку
або в нього сидіть на горгошах
або просто спитати поради
запитати ну де це-він був
отак довго
бояться його докір-погляд
радіють-поблажливий усміх
хочуть з ним знову зустрітись
почоломкатись почаркуватись
чи хочуть з ним
знов розминутись
і вперше і знову
востаннє
і голос
почути б почути...
батько-твій парашут-
зупинись у повітрі-вітер
переважно складається так
пробатька не пишуть...
з батьком можна помолитись-скаже ісламіст
з татом можна і побитись-вріже атеїст
тихо
перекур

***
дрова попиляла
рибу розігнала-
це моя сусідка Ірка
з-за керма

риба не клювала
поплавки мовчали
в парах із гачками
що позасинали на самому дні

перші не тремтіли
хоча голі й босі
тихо так стояли
по горла й вуха в крижаній воді

а не було б Ірки і у неї пилки
гачки б реготали
поплавки б стрибали
всі б там танцювали
аж підстрибували
й риба у руці

тож шановна Ірко
віднеси цю пилку
відпусти дерева
сядь в свою автівку - завітай у ліс...

***
женеться потяг-срібна залізяка
у срібно-синім затінку маслин
вздовж залізниці
хлопчача наша зграя мирно курить
макітри в галстуках червоних піонерських
немов у кмерів
вже зранку спека
збоку ми химерні
немов шукаємо
у сріблі тіней тих маслин-металобрухт
і ось він-є сам гуркотить
несеться потяг так докупи збитий
отож
 рахуємо вагони...
прийшли собаки зграєю
також лягли дрижать
смачними язиками-
малинові-сухі а значить не скажені
тож лежимо
дві вільні мирні зграї
чекаєм
на гудок хтось слуха полотно
а хто й тихенько там про себе промовляє-
нам рейку б хоч одну і план
тоді здамо
і пси ж оздьо лежать
покірні моцні славні
в упряжці- потяг рейки- у зубах...
до школи нам милесенькі
допруть

***
картуз білий має берег-
ловить рибу
курить люльку
на світанні душу тиші розриває
гребнем півень
гуси вже попереджають-
зараз пилка заведеться
і почне
дровам гарчати
так щоранку
картуз білий хоче крила-
й на той берег
щоб бомбити пилораму
хоч би - човен
хай дірявий -
на той берег на той берег
кладка-мис не відпускає
тож доводиться дивитись
на червоний перескопчик поплавка
за течією
не клює

він травить тюльку-по-тутешні верховоду
із сусідом дідом Сашом
п"є горівку курить люльку
і обоє
хочуть крила-
на той берег на той берег
де щоранку
під слюдою їм показують картини -
де човни у хмарах грузнуть очерети на хатинах
свої зачіски міняють...
коли знов немає кльову і не знйдеться чемергесу
картуз білий пише вірші -
більш нічого він не робить
для народу-без народу
на той берег на той берег-
картуз білий
хоч би спитала
зальотна рибина-
звідки ж ти взявся?
для чого прийшов?
не залетіла-перехрестився
не запитала-туман надійшов
тож весла - на воду
нехай аплодують
за спробу невдалу
незустріч взаємну погоду хренову
тривогу даремну
рибині сьогодні сувора догана
рибалкам-невдахам від рибок пошана

***
зо три горіхи з яблуком-
в кишені
сніданок на світанні
чи вечеря
на Божім березі
в його очеретах
де шурхотить якийсь таємний птах
отой
якого ти ніколи не впізнаєш
це той який на тебе не зважа
хоча
все бачить бачить зверху він -
твоє здоровкання
вудилищем до риб
твої поклони нескінченні хробакам
дитячі радощі
упійманим
двом-трьом нещасним
окунькам-словам

***
...похерено нахер села
відчитано їх книгарні
розчахнуто скрізь аптеки
споруджено перукарні
завмер у степу лелелека
із немовлям у дзьобі
дід-могикан старезний
хлеще скажене млеко
(а не джерельну воду(!)
з прадавної глини глека
похерено всі наші села
не рідні шалені гаранти-
щирі мов дикий регіт
чужого страшного мутанта
.......................................
похерені нахер гнізда
міста від бабла попухли
і я -між селом і містом
 хитаюсь
розвісивши вуха