С Рождеством Христовым

Боже, храни Украину

МОЙСЕЙ

І кликав Мойсей до Господа, кажучи:

"Що я вчиню цьому народові?

Ще трохи, — і вони вкаменують мене".

Ще трохи, — й вони вкаменують мене.

Пісок насипали руками

 віками.

Ні птиця не перелетить, ані камінь,

ні амен,

що губи мені розітне,

Лиш марево звір заблукалий жене,

і тихо ковза на мій ніж празниковий

ненависть, яка — не зі зла,

а з любови.

Ще трохи, — й вони вкаменують мене.

Якби мені очі, і слово дурне,

й знання про дорогу — заліплені воском…

Ці люде, вони не від Бога —

від Босха.

Ще трохи, — й вони вкаменують мене.

Ще трохи, — й вони вкаменують мене…

І дійдуть — не перші, так треті — крізь темінь…

І вітер з пустелі

в селі Віфлеємі

порожніми яслами тихо гойдне.

Тарас Федюк

РОЖДЕСТВЕНСКАЯ ЗВЕЗДА

В холодную пору, в местности, привычной скорей к жаре,

чем к холоду, к плоской поверхности более, чем к горе,
Младенец родился в пещере, чтоб мир спасти;
мело, как только в пустыне может зимой мести.
Ему все казалось огромным; грудь матери, желтый пар
из воловьих ноздрей, волхвы — Бальтазар, Каспар,
Мельхиор; их подарки, втащенные сюда.
Он был всего лишь точкой. И точкой была звезда.
Внимательно, не мигая, сквозь редкие облака,
на лежащего в яслях ребенка издалека,
из глубины Вселенной, с другого ее конца,
звезда смотрела в пещеру. И это был взгляд Отца.

Иосиф Бродский