Т. Шевченко
Автопортрет 1849-1850 рр.
х х х
Тарас
Григорович Шевченко —
Велична
постать й непроста.
А його давно
вважаю
За українського
Христа,
Якого тричі
розпинали
І розіп,яти не змогли,
Бо цвяхи всі
в кільце згинались,
А потім в
землю проросли —
Чи то травою,
чи вербою,
Чи словом,
як полин, гірким.
Тим словом
розмовляю з Богом,
А Бог вже
розмовляє з ним:
— Послухай–но
мене Тарасе,
Єдинокровний
сину мій!
Пробач мені
миттєву радість,
Подякуй — за
постій біль…
Анатолій Михайленко
З книги «Спроба втечі»
