ПЕРЕКУР

Юрій Островершенко

ПЕРЕКУР

посивіти можна і вдвох

переважно складається так

про батька

буває нічого не знають

буває про щрсь здогадуються

його завжди чекають

з роботи охоти війни чи з дороги

о Боги

про ньог не співають пісень

не складають віршів

майже

не пишуть з нього картин

про нього

тихо розповідають коханим чи друзям

хай добре чи хай там десь погане

 про батька запитують в мами

у рідних його чи сусідів

його хочуть

тримати за руку

або в нього сидіть на горгошах

або просто спитати поради

запитати ну де це-він був

отак довго

бояться його докір-погляд

радіють-поблажливий усміх

хочуть з ним знову зустрітись

почоломкатись почаркуватись

чи хочуть з ним

знов розминутись

і вперше і знову

востаннє

і голос

почути б почути...

батько-твій парашут-

зупинись у повітрі-вітер

переважно складається так

пробатька не пишуть...

з батьком можна помолитись-скаже ісламіст

з татом можна і побитись-вріже атеїст

тихо

перекур

***

дрова попиляла

рибу розігнала-

це моя сусідка Ірка

з-за керма

риба не клювала

поплавки мовчали

в парах із гачками

що позасинали на самому дні

перші не тремтіли

хоча голі й босі

тихо так стояли

по горла й вуха в крижаній воді

а не було б Ірки і у неї пилки

гачки б реготали

поплавки б стрибали

всі б там танцювали

аж підстрибували

й риба у руці

тож шановна Ірко

віднеси цю пилку

відпусти дерева

сядь в свою автівку - завітай у ліс...

***

женеться потяг-срібна залізяка

у срібно-синім затінку маслин

вздовж залізниці

хлопчача наша зграя мирно курить

макітри в галстуках червоних піонерських

немов у кмерів

вже зранку спека

збоку ми химерні

немов шукаємо

у сріблі тіней тих маслин-металобрухт

і ось він-є сам гуркотить

несеться потяг так докупи збитий

отож

 рахуємо вагони...

прийшли собаки зграєю

також лягли дрижать

смачними язиками-

малинові-сухі а значить не скажені

тож лежимо

дві вільні мирні зграї

чекаєм

на гудок хтось слуха полотно

а хто й тихенько там про себе промовляє-

нам рейку б хоч одну і план

тоді здамо

і пси ж оздьо лежать

покірні моцні славні

в упряжці- потяг рейки- у зубах...

до школи нам милесенькі

допруть

***

картуз білий має берег-

ловить рибу

курить люльку

на світанні душу тиші розриває

гребнем півень

гуси вже попереджають-

зараз пилка заведеться

і почне

дровам гарчати

так щоранку

картуз білий хоче крила-

й на той берег

щоб бомбити пилораму

хоч би - човен

хай дірявий -

на той берег на той берег

кладка-мис не відпускає

тож доводиться дивитись

на червоний перескопчик поплавка

за течією

не клює

він травить тюльку-по-тутешні верховоду

із сусідом дідом Сашом

п"є горівку курить люльку

і обоє

хочуть крила-

на той берег на той берег

де щоранку

під слюдою їм показують картини -

де човни у хмарах грузнуть очерети на хатинах

свої зачіски міняють...

коли знов немає кльову і не знйдеться чемергесу

картуз білий пише вірші -

більш нічого він не робить

для народу-без народу

на той берег на той берег-

картуз білий

хоч би спитала

зальотна рибина-

звідки ж ти взявся?

для чого прийшов?

не залетіла-перехрестився

не запитала-туман надійшов

тож весла - на воду

нехай аплодують

за спробу невдалу

незустріч взаємну погоду хренову

тривогу даремну

рибині сьогодні сувора догана

рибалкам-невдахам від рибок пошана

***

зо три горіхи з яблуком-

в кишені

сніданок на світанні

чи вечеря

на Божім березі

в його очеретах

де шурхотить якийсь таємний птах

отой

якого ти ніколи не впізнаєш

це той який на тебе не зважа

хоча

все бачить бачить зверху він -

твоє здоровкання

вудилищем до риб

твої поклони нескінченні хробакам

дитячі радощі

упійманим

двом-трьом нещасним

окунькам-словам

***

...похерено нахер села

відчитано їх книгарні

розчахнуто скрізь аптеки

споруджено перукарні

завмер у степу лелелека

із немовлям у дзьобі

дід-могикан старезний

хлеще скажене млеко

(а не джерельну воду(!)

з прадавної глини глека

похерено всі наші села

не рідні шалені гаранти-

щирі мов дикий регіт

чужого страшного мутанта

.......................................

похерені нахер гнізда

міста від бабла попухли

і я -між селом і містом

 хитаюсь

розвісивши вуха…