Анатолій Михайленко
З книги «Спроба втечі»
Софізми
1
Думки в
голос –
Це слова сказані
всує…
О, Господи!
І про це вже
Колись було
кимось сказано.
Повтори.
Самі повтори…
Що б ще і за
ким повторити?
2
Історія –
Що той кур,єрський
потяг:
Неможливо
направити іншим шляхом,
Проте легко
потрапити під колеса.
Але це,
напевне, не кращий спосіб
Залишити
свій слід на колії часу,
Якщо тільки
немає палкого бажання
На зло усім
– наслідити, незважаючи,
Де, коли і
яким чином.
3
На тлі
епохи,
Яку
величають перехідною,
Не знаючи
точно, куди крокує,
Та ще й
нетвердою ходою,
Невпевненність
переростає в звичку,
Або у в,ялотекучу
хворобу,
Бо, зустрічаючи гарну жінку,
І
пропускаючи її через себе,
Відкладаєш
кохання на потім –
Але не тому,
що не можеш,
А тому, що
боїщся.
4
«Мужчины
и женщины –
разные животные»
Анастасия Вертинская
Брись, рись!
Відпусти,
відійди,
Сховай свої
зубки і кіхті!
Нарешті згорнулась
в калачик.
Заснула? Не
спить і впівока
За жертвою
стежить, хижачка:
- Куди ж ти
втечеш, травоїдний? –
Муркоче,
замріявшись, Мурка.
Домашній, та
все – таки -
Звір!
5
Найкраще,
Що з нами
станеться –
Це поступове
і незворотнє перетворення
В малекули,
атоми, тіні, фантоми,
Що врешті
решт для філософа і мудреця
Є гарним
приводом для оптимізму
І якоюсь
надією на вічне життя,
Але на те
вже воля і справа Творця –
Яку і для
кого знайти відповідну матрицю?
6
Хвороби
бувають
Важкі і не
дуже.
Скажім,
графоманство – болячка довічна.
Її лікувати,
що вправити душу, -
Напевне,
можливо, та тільки клінічно.
А нам би
доречно згадати натомість
Величного
графа і Лева Толстого:
Коли його
вже залишала свідомість,
Рука ще,
тремтячи, виводила слово.
Тремтіла, бо
щось дописати хотіла.
І вже не
важливо – чи зліва направо,
Чи справа
наліво.
Грудень 2002
р.
